27 жовтня 2021 року громада Свято-Георгіївського кафедрального собору у м. Львові відзначила 120-ту річницю освячення храму.

Подія торжественного освячення храму відбулася в цей день у 1901 році. Віруючі щиро раділи, що зможуть молитися в новому великому храмі, але шлях до цього будівництва був дуже не простим.

До 1856 року для церковного приміщення православної громади у Львові знімалися різні приватні і громадські будинки. В цей рік за рахунок добровільних пожертв віруючі купили для своєї каплиці ділянку землі, де і тепер стоїть наш православний храм, тобто на вул. Короленка, 3. Це був невеликий, побудований в стилі класицизму, двохвіконний будинок з портиком іонічного ордеру. Чотирьохсхилий дах завершувала висока ажурна, готичної форми дзвінничка з дзвоном.

Тепер, маючи власне місце, православна громада могла подумати про спорудження нового кам'яного храму що і було незабаром зроблено.

З часом старий церковний будинок поступово руйнувався і став непридатним для вжитку.

21 липня 1893 р. Львівський магістрат видав постанову про закриття храму і запропонував впродовж 30 днів розібрати його. Для богослужінь тимчасово використовували каплицю в парафіяльному будинку. Настоятелем храму у той час був священик Євгеній Воробкевич, його заступником - священик Микола Димітрієвич.

8 жовтня 1895 р. затверджений проект будівництва нового «греко-восточного» храму. Проект виконав віденський архітектор, обер-інженер департаменту континентального будівництва Густав Загс. Він же виконав проект церковного будинку. У конкурсі на ведення будівельних робіт переміг архітектор Вінсент Равський, який вів будівництво від фундаменту до його повного завершення.

Храм будувався з великими труднощами, було подано більше 200 прохань у різні органи влади, щоб тільки отримати дозвіл на початок робіт.

1 вересня 1897 р. покладений наріжний камінь під храм і почато його будівництво.

Технічним керівником будівництва призначався інженер Антон Гауф, художнє керівництво покладалося на автора проекту Густава Захса. У цьому ж 1897 року організований комітет будівництва, до якого увійшли: Йосип Браунзейс, архітектор будівельного департаменту намісництва, як технічний радник, Антон Гауф, керівник будівництва, священик Євгеній Воробкевич, настоятель парафії, Михайло Грушевський, професор університету, як епитроф (опікун) церковний.

Будівництво проводилося настільки швидко, що в жовтні 1899 р. храм і церковний будинок вже стояли. У жовтні 1900 р. вже йшли завершальні роботи. Столярну роботу в обох будинках виконала фірма Яні Вчеляка, слюсарну - Ян Станкевич, живописно-декоративні роботи в церковному будинку провів маляр Франциск Муха, кахляні печі ставив Франциск Кубін. Кольорові вітражні вікна в металевій оправі для храму виготовила і встановила віденська фірма «Тіролер глясмалерай анштальт». Ця ж фірма виконала мозаїчну вставку над головним входом. Спочатку ця мозаїка повинна була зображати покровителя храму - святого великомученика Георгія Побідоносця, але чомусь зображення вирішили замінити образом Спасителя, який і зараз красується над порталом.

Дзвони для храму відлила фірма Карла Швабе в Біліше. Всі 7 дзвонів датовано 1898 роком. Тоді ж слюсар Франциск Риботіцький виготовив 5 хрестів для завершення куполів.

У 1901 році встановлений головний вівтар і іконостас. Кам'яний престол виготовив львівський скульптор Людвіг Тирович.

Чотириярусний іконостас встановили віденські майстри. Столярну частину і різьблення іконостасу робив Карл Вормунд, всі ікони писав Фрідріх фон Шиллер.

У доповідній записці технічного керівника будівництва А. Гауфа від 11 липня 1901 р. VII департаменту намісництва повідомлялося, що будівництво храму і церковного будинку давно закінчене, а будинок вже майже рік як заселений. Освячення храму відбулося 27 жовтня 1901 року.