Вельмишановний Володимире Олександровичу!
Звертаємось до Вас як глави Української держави, громадянами якої ми є, з надією, що наш голос буде почутий.
Українська Православна Церква, до якої належить багато мільйонів наших співгромадян, завжди виховувала і виховує паству любити свою Батьківщину, бути достойними громадянами своєї держави та гідно виконувати свої громадянські обов’язки. З початком вторгнення Російської Федерації на територію України наша Церква першою серед інших релігійних організацій рішуче засудила цю військову агресію і закликала своїх вірян стати на захист рідної землі. Велика кількість парафіян Української Православної Церкви нині перебуває у лавах Збройних Сил України та інших військових формувань. Силами парафій і монастирів надається матеріальна допомога військовослужбовцям, вимушеним переселенцям та іншим категоріям населення, які опинились у важких обставинах. Не припиняються поїздки наших священнослужителів із гуманітарними вантажами в міста і села, що особливо постраждали від війни. Позиція Української Православної Церкви є незмінною: ми відстоюємо територіальну цілісність і суверенітет нашої Держави та рішуче засуджуємо російську військову агресію проти України.
Сьогодні наша Держава як ніколи потребує єдності. Натомість, духовенство, чернецтво і віряни Української Православної Церкви на собі відчувають, як в Україні роздмухується полум’я протистояння на релігійному ґрунті. Вже тривалий час наша Церква потерпає від незаконних перереєстрацій громад, рейдерських захоплень храмів та дискредитації у засобах масової інформації з розповсюдженням великої кількості безпідставних звинувачень. Ці звинувачення не відповідають дійсності, проте слугують передумовою для дискримінації прав громадян України за релігійною ознакою та розмов про заборону Української Православної Церкви. У Верховній Раді України зареєстровано дев’ять законопроектів, які, всупереч принципу рівності релігійних організацій, направлені на те, щоб унеможливити діяльність Української Православної Церкви. Слід зазначити, що більшість цих проектів законів отримали негативні висновки від науково-експертного управління Верховної Ради України та містять велику кількість зауважень і застережень щодо покладених в їх основу порушень у царині таких конституційних прав громадян, як свобода совісті та віросповідання. Але важка ситуація в релігійній сфері критично погіршилася після того, як стало відомо, що державна влада має намір виселити нашу чернечу громаду з території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, яку монахи буквально підняли з руїн за тридцять п’ять років із моменту відновлення діяльності цього стародавнього монастиря.
З набуттям незалежності Українська держава стала повертати Церкві відібрані радянською владою храми та монастирі або надавати право користуватися ними. В основному це були зруйновані, занедбані та понівечені будівлі. Власними силами та коштами релігійні громади Української Православної Церкви відбудували ці святині та знову наповнили їх життям. Золотоверхі храми стали справжньою окрасою різних куточків України. Особливе місце серед відроджених святинь займає Києво-Печерська Лавра. Сьогодні Київська Лавра – це потужний релігійний, просвітницький та адміністративний центр, адже на її території звершує своє служіння більше двохсот монахів, навчається майже триста студентів академії і семінарії, а також знаходиться адміністративний центр Української Православної Церкви. Крім того, у Лаврі постійно проводиться потужна робота з надання гуманітарної допомоги всім, хто має в цьому потребу. Для кожного священнослужителя, монаха і вірянина Української Православної Церкви Києво-Печерська Лавра – це виплекана любов’ю безцінна святиня. Саме тому звістка про безпідставне позбавлення Української Православної Церкви права перебувати у Києво-Печерській Лаврі викликала велику хвилю обурення серед наших вірян. З кожним днем ми отримуємо все більшу кількість звернень про необхідність захисту наших святинь і нашого законного права й надалі оберігати їх.
Високоповажний пане Президенте! Українська держава з початку становлення незалежності намагалася імплементувати у національне законодавство постулати щодо свободи віросповідання, проголошені у міжнародно-правових актах. Без свободи віросповідання як законодавчо гарантованого права особистості вільно, без зовнішнього примусу обирати, сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, вбачається неможливою побудова демократичного суспільства у незалежній державі, тим більше коли Україна стоїть на шляху до європейської інтеграції. Тому шанобливо звертаємось до Вас як глави Держави і гаранта дотримання норм Конституції України — забезпечити конституційне право на свободу совісті та віросповідання для вірян Української Православної Церкви, не допустити прийняття антиконституційних законів проти Церкви, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України, а також зробити все належне, щоб духовенство, чернецтво і віряни Української Православної Церкви могли і надалі звершувати своє служіння у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
За дорученням Священного Синоду Української Православної Церкви
З глибокою повагою
ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ