Співчуття архієпископа Філарета з приводу смерті протоієрея Стефана Хомина

 

Смиренно схиляючи голову перед неосяжним Промислом Божим, Який часи і віхи встановив кожній людині, що приходить у цей світ, з глибоким сумом, молитовно від імені кліриків, чернецтва та вірних Львівської єпархії Української Православної Церкви висловлюю щирі, сердечні співчуття рідним та близьким, а також парафіянам Свято-Петропавлівського храму у місті Жовкві  у зв’язку з важкою втратою – упокоєнням у Бозі митрофорного протоієрея Стефана Хомина.

У світлозоряну ніч, коли небо і земля об’єдналися у прославленні новонародженного Богонемовляти, Вседержитель покликав душу Свого вірного служителя – отця Стефана до Себе, щоб долучитися йому до небесного хору та разом із сонмом ангелів, святих і преподобних піднести хвалу Сину Божому, Який зійшов на землю.

«Чесна пред Господом смерть преподобних його» (Пс. 115,6 ) – говорить Псалмоспівець, і ми ще раз переконуємося у правдивості цих слів Святого Письма. Все життя спочилого протоієрея Стефана було присвячене служінню біля Престолу Господнього, проповіді євангельської  істини і твердому стоянню у святій православній вірі. Отець Стефан «звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг» і віримо, що йому «приготовлено вінець праведності, який того дня дасть» йому Господь, справедливий Суддя (див. 2 Тим.4, 7-8).

Які б випробування не посилав Господь жовківській православній громаді, які б не наставали важкі часи, парафіяни на чолі з отцем Стефаном, молитвами і неустанними трудами змогли відстояти, зберегти і зміцнити канонічне Православ’я на Галицькій землі.

Багаторічна, плідна діяльність отця Стефана як обласного благочинного сприяла налагодженню молитовних та дружніх зв’язків між кліриками і парафіянами ввіреного йому благочиння, він завжди користувався великим авторитетом.

Зведення ним разом зі своєю паствою величного Свято-Петропавлівського храму у місті Жовкві залишиться назавжди в історії Львівської єпархії і є, безсумнівно, основною справою життя отця Стефана. Турбота про храм, його прикрашання та благоустрій – ось чим були наповнені дні настоятеля. Цей храм завжди буде пов’язаний з ім’ям митрофорного протоієрея Стефана Хомина і в ньому завжди, доки він стоятиме,  будуть підноситись молитви за упокій душі його будівничого.

Для мене особисто отець Стефан завжди був прикладом того, як треба любити свою паству і класти за неї душу. Він як ніхто знав специфіку православного життя в Галичині і завжди радо ділився зі мною своїм досвідом. Я з теплотою згадую наші спільні молитви і дякую Богові, що мав таку можливість.  Співслужіння за Божественною Літургією в день пам’яті його Небесного покровителя – первомученика архидиякона Стефана, вже стало доброю традицією.  Ось і цьогоріч в цей день буде звершена Літургія, але на ній ми вже будемо молитися за упокій нашого дорогого настоятеля.

Глибокий сум огортає нас усіх, бо треба прощатися з дорогим чоловіком, батьком, дідусем,  духівником і багаторічним настоятелем, під священицьким благословенням якого проходили роки життя парафіян.  Та цей наш сум насправді є світлим, осяяним надією «вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог» (Тит. 1,2).  Бо саме в цю ніч, коли від нас відійшов у вічне загробне життя отець Стефан, ми святкуємо звершення цієї обітниці Божої – народження Спасителя людства.

Хай Господь прийме наші молитви за упокій новопреставленого протоієрея Стефана, а йому дарує Царствіє Небесне. Амінь.

З ласки Божої, смиренний

+ Філарет,

архієпископ Львівський і Галицький