У Святому Євангелії, дорогі брати і сестри, Господь постає перед нами люблячим та милосердним, добрим та справедливим, жертовним та непохитним. Сьогодні ж перед нами Спаситель, Котрий, несучи слово вічного спасіння, піклується не лише про світлість людської душі, а й про фізичні сили людини. Чудо насичення п’ятитисячного народу відоме кожному християнину: ця дія Божого милосердя є відповіддю на те, що велика кількість людей прямувала за Христом увесь день, слухаючи Його проповідь та настанови, а на вечір мала підкріпити свої організми. Як ми бачимо із прохання апостолів, згадані слухачі мали можливість самотужки піти до найближчих поселень, щоб придбати собі їжу та питво, але Христос велить наситити їх тим, що у апостолів було із собою (див. Мф. 14, 15-16).
«Не потрібно їм іти, ви дайте їм їсти» (Мф. 14, 16), – в цих коротких словах нашого Господа зосереджені два важливих аспекти, на які вірно вказує відомий тлумач Святого Письма блаженний Ієронім Стридонський, коли говорить, що присутні там люди «не мають потреби шукати різної їжі та купувати собі невідомий хліб, тому що вони мають у себе Хліб Небесний», а Сам Христос, в Свою чергу, «закликає апостолів до переломлення хліба, щоб велич чуда була більш явною, оскільки вони були свідками того, що сам Він [хліба] не має». Можна навіть сказати, що це чудо – це звертання Господа не до звичайних людських повсякденних потреб, а звертання до самого серця, жага якого і надихнула весь цей народ прямувати упродовж всього дня за галілейським Проповідником, Котрий зцілював, вчив та напоумлював, і навіть тепер, коли прийшов момент прощатися, Він подає їм чергове чудо.
В нашому житті також багато чудес, які подає нам Господь, і найбільше із них – це чудо нашого життя, кожен день якого подається нам не для марної витрати часу чи направлення його на непотрібні речі, але для примноження в собі благочестя, а навколо себе різноманітної добродійності. Факт звершення насичення багатотисячного люду говорить нам про те, що Господь без упередження ставиться до кожного людського серця (пор. Рим. 2, 11), адже, як можна міркувати, серед тих тисяч не всі були відданими послідовниками Христа, а могли бути і книжники та фарисеї, які тільки те й робили, що шукали на чому підловити Спасителя та звинуватити Його у гріхах проти Закону (пор. Мф. 12, 10); могли бути і випадкові люди або ж ті слухачі, які стали зерном на камінні (див. Мф. 13, 5) і у час Спасительних Страстей перетворилися із мандрівників за Словом Божим на наклепників проти цього Слова.
Дивлячись на неупередженість Христа, нашому погляду постає дійсно Люблячий Господь, Якому потрібне щире людське серце, а не тимчасова прихильність в очах суспільства. Фізичне насичення, як ми бачимо зі Святого Євангелія, стало кульмінацією проповіді Господа, а не її початком і в цьому також є своєрідний смисл, адже Христос насичує народ не зранку, аби потім до нього приєднувалися ті, які шлунком потребували звичайного харчу, але увечері, щоб відновити свої сили могли ті, котрі були із Ісусом протягом всього попереднього часу і душею споживали їжу духовну. Так само і для нас, християн, важливо пам’ятати, що єднання із Христом має відбуватися просто так, а слідування за Ним має бути безумовним бажанням душі, а не потребою для вирішення земних піклувань.
Друге має бути наслідком першого, але аж ніяк не навпаки, тому що будь-які земні турботи не мають ставати для нас на заваді в наближенні до Творця. Так, Господь вчинив багато різноманітних див і лише невелика кількість із них зафіксована богомудрими євангелістами (пор. Ін. 21, 25), проте і цієї кількісті вже достатньо для того, щоб віддати себе і життя своє в обійми Божого милосердя. В одній зі своїх проповідей святитель Лука Кримський виголосив такий заклик: «Віруйте в чудеса, які творив Господь Ісус Христос! … Віруйте в те, що в житті всіх, хто виконує Христові заповіді, безсумнівно відбувається явне спілкування їх з Богом!». Ось ще один важливий аспект нашого спілкування із Господом – спілкування із Ним через виконання заповідей, послух яким насичує вже духовні сили, даючи нам силу та бажання до молитви.
Молитва також дає християнину відповідні сили, посилюючи бажання для благочестя і творення добрих справ, позаяк справжня та щира молитва не може не спонукати віруючу душу до здобуття нових чеснот задля слави Божої та користі ближніх. Можна навіть сказати, що правдива молитва – це свого роду також чудо, адже через неї ми в змозі звернутися до Творця, прославити Його ім’я та принести подяку за все, що Він сотворив, творить та творитиме для роду людського. Одним із таких незліченних чудес стало сьогоднішнє насичення багатотисячного народу, іншим чудом – стало зцілення немічних, що передувало цьому насиченню (Мф. 14, 14). Але варто пам’ятати доволі важливу деталь: Христос творить дива та зцілення не для того, щоб ми вірували та йшли за Ним незважаючи ні на що, а чинить Він все у відповідь на віру людської душі. Господь не ілюзіоніст і не чарівник, а Безначальний Творець всього видимого і невидимого, Люблячий Небесний Отець, що чекає на нас в Своєму Царстві вічного блаженства; Він – Владика всієї вселенної, Котрому від людини потрібний не захват від, здавалося б, надприродних дій, хоча для Нього цілком простими, а щире серце, яке освячене вірою та любов’ю, що буде просвічувати для душі шлях, яким належить прямувати до життя вічного – подарованого всім щирим послідовникам Божим цього світу (пор. Ін. 3, 16). Амінь!
