Народився преподобний Стефан близько 1040 року і походив з боярського роду. У молодому віці він прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі і став улюбленим учнем преподобного Феодосія Печерського. Незабаром, його призначили доместиком, тобто керівником монастирського хору. За дорученням свого духовного наставника, преподобний Стефан виголошував проповіді під час богослужінь.
У 1074 році братія Печерського монастиря одностайно обрала преподобного Стефана своїм ігуменом. Преподобний Феодосій заповів преподобному Стефану закінчити будівництво новозакладеної мурованої церкви, що він й виконав, а крім того, розбудував монастир та огородив його дерев’яною стіною. Преподобний Стефан перевів ченців у новозбудовані келії, а кількох залишив у печерах для поховання спочилої братії та щоденного звершення Богослужінь в пам’ять про померлих ченців та жертводавців обителі.
У 1078 році з невідомої причини братія виступила проти преподобного Стефана і він був вимушений залишити монастир. Тоді, за підтримки побожних бояр, преподобний Стефан вирішив збудувати нову обитель. Для цього він обрав місце, що знаходилося недалеко від Печерського монастиря і мало назву Коловського урочища. Монастир був збудований на честь положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, але проіснував він недовго. У 1096 році, під час нападу половців на Київ, монастир був вщент зруйнований.
Ігумен Коловського монастиря був дуже шанованим, і коли звільнилася кафедра єпископа Володимир-Волинського, на це місце волею Великого князя та Митрополита Київського Іоанна ІІІ у 1090 році був поставлений преподобний Стефан.
У ті часи духовна влада єпископа Володимир-Волинського поширювалася не лише на Волинь, але й на всі галицькі землі аж до Карпат. Згідно літописних даних мешканці Волині та Галичини були хрещені одразу ж після киян, у 992 році, ще за часів рівноапостольного князя Володимира. Стан духовної єдності Волині та Галичини проіснував приблизно 150 років (від 992 до 1141 року), тобто до часу, коли на південно-західних землях історичної Русі з’явилося Галицьке князівство.
На Володимирській кафедрі преподобний Стефан відзначився багатьма добрими справами. З метою розповсюдження християнського вчення, він часто подорожував землями Волині та Галичини. Не лише словом, а й ділами він допомагав бідним та убогим, слідкував за дотриманням духовенством церковного уставу. Преподобний Стефан був вимогливим до себе та вів життя суворого постника. За словами сучасника, своїй багаточисельній пастві преподобний служив “любов’ю, словом, житієм, смиренням і чистотою”.
Перебуваючи у Володимирі, преподобний Стефан приїжджав до Печерського монастиря, зокрема, у 1091 році, був присутнім на віднайденні мощей преподобного Феодосія Печерського. Після цієї духовної урочистості преподобний Стефан знову повернувся на свою кафедру, де протягом трьох років звершував подвиг святительства “многія добродітелі на успіх словесному си стаду сотворив, іх же ради обрітеся достоін неувядаємаго слави вінця … “.
Добрий пастир землі Волинської та Галицької помер 27 квітня 1094 року і був похований у Володимир-Волинському кафедральному соборі.
Пам’ять преподобного Стефана, ігумена Печерського, єпископа Володимир-Волинського святкується 27 квітня (10 травня за н. ст.); 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих; у Неділю другу Великого посту із Собором всіх преподобних Києво-Печерських та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.
