Благовірний Мстислав народився на початку 1170-х років і походив із славної династії смоленських князів. Він був сином Великого князя Мстислава Ростиславовича Хороброго та доньки галицького князя Ярослава Осмомисла. Про юнацькі роки благовірного Мстислава відомостей не збереглося, проте літописи рясніють описами бойових подвигів князя. За ратну звитягу благовірний князь Мстислав був прозваний Удалим. У 1193 та 1203 роках він брав участь у походах проти половців, а у 1212 та 1214 роках – проти лівонських лицарів. Щоб забезпечити мир із половцями, батько одружив Мстислава з дочкою могутнього хана Котяна.
Благовірний князь Мстислав був мужнім й талановитим воїном, прямодушною, нездатною до політичних інтриг, людиною. До його слів прислухались інші володарі. Сам благовірний князь Мстислав почергово посідав престоли Торопця у Смоленській землі та Новгорода Великого. Десять років він княжив у Галичині.
У 1205 році Галицько-Волинський князь Роман був підступно вбитий поляками. Галицька земля на довгі роки перетворилася на арену кровопролитних усобиць. Користуючись слабкістю Руської держави, владу у Галичині захоплюють угорці. У 1214 році угорський король Андрій ІІ разом з польським королем Лєшком окупували Галичину. “Того же літа угорскій король посади сина своєго в Галичі і церкви претвори в латинскую службу” — гласить літопис. Угорці силою перетворювали церкви на костели, проганяли православних священиків, нищили святині. Це викликало повстання галичан, які не пустили до свого краю легата, надісланого папою Інокентієм ІІІ, для запровадження унії. Повстання було жорстоко придушено.
Та у 1219 році, за промислом Божим, благовірний князь Мстислав Удалий із своєю дружиною увійшов у Галицьку землю, вигнав угорські війська та заволодів її столицею. Разом із завойовниками зникли з Галицької землі всі накинуті пута католицизму. Єдиною згадкою про спроби латинізації Галичини залишився недобудований костел в Галичі, який пізніше добудували як православний храм святого Пантелеймона.
Незабаром наступ об’єднаних польсько-угорських сил примусив благовірного князя Мстислава залишити Галич. Уклавши військовий союз із Володимир-Волинським князем Данилом Романовичем і половцями, благовірний Мстислав у 1221 році розгромив угорські війська та повернувся на галицький княжий престол. Для скріплення союзу князь Данило одружився із дочкою благовірного Мстислава Анною.
Благовірний князь Мстислав Удалий був організатором походу проти монголо-татар у 1223 році. Під час відомої битви на річці Калці він очолював авангард союзних князівських військ.
У Галичині благовірний Мстислав Мстиславович князював за досить складних обставин. Галицькі бояри визнали владу князя та підкорилися йому, але не залишили давніх намірів взяти управління у свої руки та різними способами інтригували проти Мстислава. Бояри всіляко намагалися розірвати його дружбу з князем Данилом Романовичем.
Так, у 1227 році, під тиском бояр, благовірний князь Мстислав передав владу над Галицькою землею своєму зятю, угорському королевичу Андрію, а сам подався до своєї невеликої волості на південній окраїні Київської землі, в Торчеськ.
У 1228 році, втомлений військовими походами та інтригами свого оточення, благовірний князь Мстислав тяжко захворів і побажав прийняти чернечий постриг та схиму. Перед смертю князь щиро жалкував про передачу Галича “чужинцям” і навіть збирався відвоювати його для князя Данила, але смерть перешкодила цим задумам. Благовірний князь Мстислав Мстиславович Удалий був похований у Києві, в побудованій на його кошти, церкві святого Хреста.
Нащадки благовірного Мстислава теж уславилися святістю. Його дочка Феодосія (дружина Володимир-Суздальського князя Ярослава Всеволодовича), що прийняла чернецтво з ім’ям Євфросинія, вшановується у Соборі Новгородських святих. До лику святих зараховані також її сини, внуки благовірного князя Мстислава, – благовірні князі Олександр Невський та Феодор Новгородський.
Пам’ять благовірного князя Мстислава Удалого святкується у Неділю третю після П’ятидесятниці із Соборами Новгородських та Галицьких святих.
