Преподобний Іов Княгиницький

Преподобний Іов КнягиницькийНародився Іван Княгиницький близько 1550 року у містечку Тисмениці у Галичині (нині Івано-Франківська обл.) і походив із багатої шляхетської родини. Освіту здобував у монастирській школі в Уневі (нині Львівська обл.) та Острозі. Деякий час він був викладачем у славнозвісному Острозькому слов’яно-греко-латинському колегіумі.

 

За дорученням опікуна колегіуму князя Костянтина Острозького, Іван Княгиницький відвідав Святу гору Афон, звідки повернувся у 1603-04 роках. У наступні відвідини Афону він приймає чернечий постриг під іменем Ієзекіїля і впродовж більш як дванадцяти років подвизається в одному з афонських монастирів.

Двічі побувавши на Святій Горі та перейнявши її святоотцівські традиції, Преподобний повертається до Галичини. Постановивши вести аскетичне життя пустельника, він відмовляється від запропонованого Львівським єпископом високого сану і приймає схиму та ім’я Іов. Деякий час преподобний Іов живе в Угорниках, де засновує Свято-Михайлівський монастир.

З книжкою та костуром у руці преподобний Іов пішов у гірські околиці села Маняви ( нині Богородчанський р-н Івано-Франківської обл.) і там, у мальовничому карпатському міжгір’ї, збудував собі дерев’яну келію. Сталося це у 1611 році. До старця почали приходити його учні з Угорницького монастиря та духовні чада. А вже у вересні 1612 року священики православного Унівського монастиря освятили першу церкву майбутнього монастиря на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Незабаром було споруджено ще кілька келій та господарських споруд.

Так був заснований Великий (Манявський) Скит. Цей монастир був не лише надійним притулком для ченців, а й розвинутим культурним, господарським центром Галицької Русі.

Сам настоятель монастиря преподобний Іов весь час, як і на Афоні, проводив у молитві, пості та праці. До нього приходили багаті та бідні, знатні та убогі – за порадою, благословенням та повчанням.

Преподобний був відомий непримиренною позицією щодо поширення унії та католицизму в Україні. Блаженний Іов до кінця своїх днів трудився для утвердження Православної віри серед галицького народу. До преподобного Іова Княгиницького зверталися як до авторитетного порадника у справах чистоти віри. Настоятелі інших монастирів зверталися до нього за допомогою у налагодженні монастирського життя на спільножитійних засадах. Преподобний Іов підтримував дружні стосунки з відомим захисником Православ’я та противником унії афонським ченцем Іоанном Вишенським.

У 1620 році Манявський Скит, за стараннями преподобного Іова, одержав Ставропігійське право, що виводило його з-під юрисдикції місцевих єпископів й віддавало під безпосередню владу Константинопольського Патріарха.

Останні роки життя преподобний Іов жив у маленькій келії у лісі і проводив час на самоті у молитовному подвигу. Лише інколи великий подвижник переривав своє пустельницьке життя та відвідував сусідні монастирі, повчаючи братію побожному життю та дотриманню  чистоти Православної віри.

29 грудня 1622 року після прийняття Святих Тайн з молитвою на устах, преподобний Іов віддав Богу свою праведну душу. Похований він у Хрестовоздвиженській церкві, заснованої ним обителі.

Преподобний Іов Княгиницький був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році.

Пам’ять преподобного Іова Княгиницького святкується 29 грудня (11 січня за н. ст.) та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.