Святитель Павел (в миру Петро Конюшкевич) народився у 1705 році у родині міщанина галицького міста Самбора. Його батьки належали до тих, хто не дивлячись на переслідування, гоніння та навіть загрозу смерті, залишалися вірними Православній вірі та рідним звичаям. Саме тому вони прагнули дати синові виховання у істинно православному дусі. Навчався майбутній Святитель, а потім і сам викладав, у Київській Академії – учбовому закладі, що уславився віковою боротьбою за Православ’я. Після закінчення навчання (1733 року) Петро Конюшкевич був пострижений у монашество з іменем Павел. До останніх днів Святитель зберіг особливу любов до Києво-Печерської Лаври, де він проходив свій перший чернечий послух.
У 1741 році ієромонах Павел був викликаний з Києва до Москви, де обійняв посаду проповідника при Московській Академії. У 1743 році святитель Павел переходить до Новгородської єпархії, де у 1744 році стає архімандритом Юр’ївського монастиря. На цій посаді Святитель перебував 14 років. Об’єктом його турботи було підтримання зовнішнього та внутрішнього благоустрою монастиря, заснованого Київським князем Ярославом Мудрим.
Архімандритом Юр’ївського монастиря святитель Павел залишався до 1758 року, коли став Митрополитом Тобольським. Вирушивши з Петербурга до місця свого нового призначення у червні, святитель Павел прибув до Тобольська лише у листопаді. Дорогою Святитель жертвував свої кошти на новозбудовані церкви, допомогу бідним та арештантам.
Святитель став опікуном монастирів та семінарій, організатором місіонерської діяльності серед старообрядців та ідолопоклонників, які жили у межах Тобольської єпархії. В роки перебування святителя Павла у Тобольську було збудовано 20 кам’яних храмів. Святитель опікувався вдовами та сиротами. Суворий до себе, святитель Павел завжди переслідував неправду, гординю та порушення церковної дисципліни серед підлеглого духовенства.
Митрополит Тобольський був відкритим противником вилучення церковних маєтків, яке активно проводив уряд імператриці Катерини ІІ.
Зусилля святителя Павла навести лад у єпархії викликали скарги невдоволених. До того ж, до Митрополита Тобольського ворожо ставились сама імператриця та обер-прокурор Святішого Синоду Мелісіно. Святителя викликали у Синод для розгляду скарг на нього. Прибувши у 1768 році до Москви, митрополит Павел, здоров’я якого було підірвано суворим кліматом Сибіру та скорботами, подав прохання про звільнення його на покій у Києво-Печерську Лавру, яку так гаряче любив. Члени Синоду були задоволені таким швидким завершенням справи, а імператриця затвердила рішення Синоду.
У стінах Лаври, під покровом Божої Матері і преподобних отців Печерських, владика Павел, витрачаючи власні кошти на потреби обителі, у пості та молитві, готувався до відходу у вічність. Два роки провів Святитель у суворих чернечих подвигах, оточений загальною любов’ю та шаною. Помер святитель Павел 4 листопада 1770 року. Через 57 років після поховання було виявлено, що мощі Святителя збереглися нетлінними. З того часу вони відкрито почивали в усипальниці під Стефанівським приділом Великої Лаврської Успенської церкви. Біля гробниці святителя Павла здійснилося безліч чудесних зцілень про що свідчать відповідні записи, які велися лаврськими ченцями. З усіх куточків Русі до Лаври надходили листи з проханням відслужити панахиду коло гробниці подвижника та з оповідями про чисельні зцілення та явлення милості Божої по молитвах Святителя.
У 1914–1918 роках піднімалось питання про канонізацію святителя Павла. Собор Руської Православної Церкви 1917–1918 років постановив зібрати додаткові відомості про життя подвижника, але цьому перешкодив більшовицький переворот. У 1984 році, з благословення Святішого Патріарха Пімена, святителя Павла Тобольського було прославлено у Соборі Сибірських святих, а у 2001 році, рішенням Священного Синоду Руської Православної Церкви, його було причислено до Собору Галицьких святих. Загальноцерковне прославлення святителя Павла було звершено у червні 2008 року.
Після зруйнування у 1943 році лаврськогоУспенського собору мощі святителя Павла майже 60 років перебували під його руїнами. Зараз вони почивають у Дальніх Печерах Києво-Печерської Лаври, а їх часточка знаходиться у Свято-Успенському храмі міста Самбора.
Пам’ять святителя Павла, Митрополита Тобольського і Сибірського, святкується 4 (17 за н. ст.) листопада; 10 (23 за н. ст.) червня із Собором Сибірських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих
