Сповідник Православ’я отець Алексій Товт народився у 1853 році у сім’ї греко-католицького священика недалеко від східнословацького міста Пряшева. На той час Карпатська Русь (теперішні Закарпатська обл., частина східної Словаччини, Угорщини та північної Румунії) входила до складу Австро-Угорської імперії.
Початкову освіту отрок здобув вдома у своїх благочестивих батьків та у місцевих загальноосвітніх школах. Він успішно закінчив богословську семінарію у Пряшеві і у 1879 році був висвячений на греко-католицького священика. Незвичайні здібності юнака привернули увагу керівництва уніатської церкви – він призначається радником єпископа та професором Пряшівської семінарії, де читає лекції з церковного канонічного права. Незабутніми для отця Алексія залишались дні його юності, коли він бував на Буковині і мав можливість насолоджуватися красою та величчю православного богослужіння.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, через загальне зубожіння, злидні та голод, відбувалася масова еміграція населення Галичини, Буковини та Закарпаття до заокеанських країн.
У листопаді 1889 року отець Алексій, який на той час вже був вдівцем, переїздить до Сполучених Штатів Америки, де на прохання карпаторусів-уніатів займає парафію у Міннеаполісі (штат Пенсільванія). Тут отець Алексій головує на зборах уніатських священиків, що прибули із Галичини та Карпатської Русі. Діяльність нового священика не подобалась римо-католицькому єпископу, в юрисдикції якого знаходились карпаторуські уніатські парафії. Щира проповідь східного обряду дратувала єпископа, він викликає отця Алексія до себе й дає низку вказівок, зміст яких полягав у реалізації давніх планів папського Риму — повного окатоличення карпаторусів.
Під час однієї такої аудієнції отець Алексій зайвий раз переконався, що священику грецького обряду нічого шукати у католицькій церкві. Суперечка з католицьким єпископом дала йому можливість добре поміркувати та прийняти рішення про вихід з юрисдикції Папи Римського і возз’єднання з Святою Православною Церквою — Церквою святих рівноапостольних Мефодія та Кирила, великого князя Володимира, Церквою своїх предків.
Святий Алексій з великим успіхом проповідував Православну віру серед своїх парафіян. Вже у лютому вони уповноважують отця Алексія для переговорів з православним єпископом міста Сан-Франциско Володимиром (Соколовським), про приєднання їх парафії до складу його єпархії. 25 березня 1891 року, у Неділю Торжества Православ’я, єпископ Володимир відвідав Міннеаполіс та прийняв отця Алексія з паствою у лоно Православної Церкви. А 31 грудня того ж року в Гавлетоні відбувся з’їзд уніатських священиків, який також ухвалив рішення приєднатися до Святої Православної Церкви.
1893 року отець Алексій доручає парафію у Міннеаполісі архімандриту Севастіану, а сам стає настоятелем уніатського храму у місті Вілкес-Барі (штат Пенсільванія). Тут він також возз’єднує із Святим Православ’ям нову паству та будує прекрасний храм Воскресіння Христового. У наступні роки свого життя святий Алексій об’їздив з місіонерською метою багато карпаторуських колоній, маючи на меті навернення до істинної Віри єдинокровних братів. Його трудами, у місті Саут-Кейнані, був заснований монастир в ім’я святителя Тихона Задонського.
Отець Алексій був не лише вдалим місіонером, проповідником Слова Божого, стійким охоронцем істин Православної Церкви, але й чудовим письменником. Його перу належить багато книг і брошур, а книжка “Де шукати правду?” видавалась масовими тиражами у Америці та Європі.
Святому Алексію було запропоновано прийняти єпископський сан, щоб стати архіпастирем карпаторусів Америки, але він відмовився через стан здоров’я, назавжди залишившись “батьком Американської Русі”. У США, за ініціативою отця Алексія, з Матір’ю Церквою возз’єдналось до 29 тисяч осіб – уніатського духовенства та мирян-емігрантів з Карпатської Русі та Галичини.
Відійшов отець Алексій в обителі небесні 7 травня 1909 року і був похований біля вівтарної стіни храму монастиря святителя Тихона Задонського. У 1994 році Автокефальна Православна Церква Америки канонізувала отця Алексія. Його святі мощі знайдені нетлінними, а їх часточка знаходиться у Свято-Георгіївському храмі м. Львова.
Пам’ять праведного Алексія Товта святкується 24 квітня (7 травня за н. ст.); у Неділю після пам’яті рівноапостольних Мефодія і Кирила із Собором Карпаторуських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.
