Преподобний Кукша народився 1874 року у селі Гарбузянка Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у благочестивій селянській родині та був названий при хрещенні Косьмою. З дитинства преподобний всією душею прагнув до Бога, до святого життя. Він любив молитву, усамітнення, уникав дитячих пустощів, а у вільний час читав Святе Письмо.
У 20 років, разом із односельчанами, Косьма відвідує Святу Землю та Святу гору Афон. Юнаком оволодіває бажання чернечого подвигу. У 1896 році, одержавши батьківське благословення, Косьма стає послушником у руському Свято-Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Намагаючись наслідувати древнім подвижникам він ревно виконував усі послушання. Кілька разів Косьма відвідує Єрусалим та інші Святі місця Сходу.
У 1904 році Косьма приймає чернечий постриг з ім’ям Ксенофонт. Духовне зростання отця Ксенофонта проходило під мудрою опікою духоносного старця Мелхиседека.
З 1913 року отець Ксенофонт стає насельником Києво-Печерської Лаври. У часи Першої Світової війни він разом із іншими лаврськими монахами виконує обов’язки “брата милосердя” у санітарному поїзді сполученням “Київ-Львів”. Отець Ксенофонт виявляє велике терпіння, співчуття та любов у служінні пораненим.
Після повернення до Лаври, отець Ксенофонт, несе послух у Дальніх печерах. Через своє ревне служіння Богу, любов до Нього та до ближніх, отець Ксенофонт користувався глибокою повагою серед братії та парафіян.
Під час тяжкої хвороби, у 1931 році, отця Ксенофонта було пострижено у схиму з ім’ям – Кукша.
З 1938 року починається тяжкий восьмирічний сповідницький подвиг преподобного Кукші. Його, як “служителя культу” засуджують до 5 років таборів, а після відбуття терміну – до 3 років заслання. Але, навіть під час таких суворих випробувань, Господь зберіг свого угодника.
Після заслання преподобний Кукша повертається до Києва. До нього, як до досвідченого старця, їдуть з різних куточків країни люди за порадою, настановою, розрадою.
Богоборчу владу дратувало і лякало життя подвижника. Його постійно переслідували. У 1951 році преподобного Кукшу переводять до Почаївської Свято-Успенської Лаври, яка в той час належала до Львівської єпархії. Саме тоді у Лаврі подвизався преподобний Амфілохій Почаївський.
У Лаврі старець несе послух кіотного біля чудотворної ікони Божої Матері та приймає сповідь паломників. Незважаючи на похилий вік та немочі преподобний щодня приймає сотні людей, ревно і з любов’ю виконуючи обов’язки духівника. Особливу увагу преподобний Кукша виявляв до молодих, намагаючись навернути їх на шлях спасіння.
Рішуче та суворо викриває старець помилки мандрівного “пророка” Леонтія, а деяким його прихильникам допомагає повернутися у лоно Матері Церкви.
Під час здійснення Божественної Літургії у Печерному храмі старець неодноразово відчував присутність у вівтарі самого преподобного Іова Почаївського.
У 1957 році преподобного Кукшу переводять до Іоанно-Богословського монастиря Чернівецької єпархії. Він продовжує приймати всіх, хто потребував його порад і втіхи, а також допомагає духовному та матеріальному становленню обителі.
Останні роки життя святого старця, який сподобився дару полум’яної молитви, чудотворіння, прозорливості та зцілення, були пов’язані із Одеським Свято-Успенським монастирем. Блаженний подвижник відійшов у вічність 11 грудня 1964 року. На могилі преподобного Кукші неодноразово відбувались зцілення важкохворих.
Прославлення преподобного Кукші, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, відбулося 22 жовтня 1994 року в Одеському Свято-Успенському монастирі. Тут же перебувають його нетлінні мощі.
Пам’ять преподобного Кукші, сповідника Одеського святкується 11 (24 за н. ст.) грудня; 16 (29 за н. ст.) вересня, 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Соборами Одеських та Галицьких святих
