Цього недільного дня, дорогі брати і сестри, ми з вами чуємо зі сторінок Євангелія про покликання декількох апостолів слідувати за Христом. Втім, подібне покликання стосується і кожного із нас, адже бути із Христом та крокувати за Ним – це не лише апостольська місія, але й місія всіх тих, хто в день свого Хрещення прийняв на себе ім’я християнина. Яким чином нам належить йти за Христом? Насамперед, таке крокування має бути наповнене виконанням Його Божественних заповідей та велінь, втіленням у життя щирої та нелицемірної любові, постійними трудами, що мають засвідчувати наше бажання увійти до Його Обитель нетління та вічного блаженства.
Преподобний Силуан Афонський, котрий входить до величного Собору Всіх преподобних, що на Святій Афонській Горі просіяли, пам’ять яких ми сьогодні також згадуємо, говорить: «За що ж людина страждає на землі, несе скорботи і терпить біди? За те страждаємо ми, що не маємо смирення. У смиренній душі живе Дух Святий, і Він дає душі свободу, мир, любов, блаженство». Дійсно, саме смирення є однією із тих неабияких важливих чеснот, що підносять людину від землі до неба, даючи можливість увійти до Божого Царства, звідки дві тисячі років тому Сам Господь зійшов на землю задля спасіння людини.
На сторінках церковного календаря ми зустрічаємо багато різних імен святих: часом це досить відомі імена та праведні постаті, часом же – це люди незнайомі… Але найголовніше, що об’єднує ці імена – це любов до Господа, Який подарував їм перебування у Своєму Царстві любові та блаженства, відповів їм на їхнє бажання успадкувати спасіння та поставив їх зразком для нас, щоб і ми надихалися їхніми подвигами та зусиллями, якими вони долучилися до праведного сонму Божих угодників. Ми також покликані стати причасниками цього сонму, проте не завжди про це пам’ятаємо та не постійно духовно працюємо для того, щоб отримати таку блаженну можливість.
Щодня перед нами постає чергова можливість для добрих справ заради слави Божої і користі наших ближніх. У преподобного Паїсія Святогорця є така напрочуд мудра порада: «Людина повинна усвідомити добро необхідністю, інакше вона мучитиметься». Для християнина це дійсно так, оскільки неможливо йти за Христом, забуваючи при цьому про добрі справи і тих, хто крокує поруч із нами. Ми існуємо не для простого використання земних ресурсів, а для того, щоб разом із оточуючими в належний час сподобитися бути поруч із Творцем. Власне кажучи, людина і була створена для того, щоб жити із Богом, позаяк без Нього наше існування втрачає свій первісний сенс.
До такого життя ми можемо долучитися вже тут – на землі. А найбільш прекрасним місцем для такого долучення є, звісно ж, Христова Церква. Проте, навіть перебуваючи у Христовій Церкві, варто звернути увагу на слова мудрого старця Єфрема Аризонського, який одного разу зазначив, що «найбільша церква, де з радістю поселяється Бог, – це та, яку Він дуже майстерно створив власними руками, – наше цілковите буття, наша душа, коли вона чиста». Це зауваження старця має спонукати нас до міркувань щодо своєї душі, щодо її стану, а найбільше – про те, яким чином ми можемо очищувати свою душу та вдосконалювати її, йдучи земним шляхом маршрутом спасіння до кінцевого пункту призначення, яким є райська брама Обитель вічного блаженства.
Наразі всі ми з вами торуємо цей прекрасний шлях, а нашими помічниками є різні святі, до яких ми звертаємось у молитві, прохаючи про допомогу в тому крокуванні, який вони також у свій час звершили. Втім, завжди варто пам’ятати те, що з нами є не тільки вони, але й Сам Господь, Котрий сьогодні у Євангелії кличе прямувати за Собою Своїх перших апостолів (див. Мф. 4, 18-21). Ми також маємо йти за Христом дорогою Його заповідей, стежиною Його Божественної любові, шляхом вдосконалення. Господь не вимагає від нас чогось напрочуд важкого, але чекає вільного бажання бути із Ним. Таке бажання ми й споглядаємо у святих, які не за примусом, але виключно за власним бажанням обрали дорогу, наприкінці якої їх чекав Люблячий Отець Небесний.
Всі ми різні, проте маємо бути єдиними в головному – у Христі! Цього нас навчають ті, хто колись жив поміж нами, людьми, а нині прославляє Бога у Небесному сонмі Його святих угодників. Всі ми різні, але повинні докладати відповідні зусилля для переселення до Царства Триєдиного Бога. Всі ми різні, але Христос любить нас однаково, подаючи Свою Божественну допомогу на торування земного шляху та переселення у належну мить до Свого Царства. Саме тому, дорогі брати і сестри, коли ми сьогодні слухаємо заклик Христа до апостолів, то будемо надихатися і до власного крокування шляхом Божих заповідей та чеснот, чим засвідчимо власну любов до Творця, Якому від нас належить слава на віки віків!
