Сьогодні ми з вами, дорогі брати і сестри, чуємо уривок із Нагорної проповіді Спасителя, в якій Він звертає нашу увагу на важливості пошуку Царства Божого та уповання на Господній промисел. Пошук Царства неможливий без допомоги Самого Бога і про цей важливий акцент власне і говорить Спаситель. Все наше життя має бути освячене Божою присутністю або ж, інакше кажучи, життя християнина неможливе без єднання із Тим, Хто це життя подарував, неможливе без звертання до Бога і координування своїх вчинків поза орбітою Святого Євангелія.
Життя із Богом – це не лише про земне життя, але про вічність, оскільки якщо таке життя правдиве, то воно, маючи певний початок, стає родючим ґрунтом, із якого проростає блаженна вічність. Саме про це оповідає Спаситель, коли кличе до пошуку Божого Царства та його правди (див. Мф. 6, 33), що має бути сенсом нашого перебування на землі та крокування в напрямку Небесного Царства. Йдучи цим шляхом, ми, звісно ж, маємо певні турботи та тимчасові піклування, які не повинні ставати нам на заваді мандрівки, мета якої є досягнення буття із Богом, а не обтяження себе тлінним комфортом, що може завадити такому досягненню.
Все це не означає, що Господь вимагає від нас абсолютного нехтування всім тим, що наразі нас оточує. Ні! Щодо цього заклику Спасителя вірно говорить святитель Філарет Чернігівський: «Піклуванням про земне повинні передувати у нас піклування про Небесне; перед турботами про дім і тіло повинні займати перше місце турботи про вічне спасіння». За таким простим принципом ми і повинні налагоджувати дні свого земного існування: не давати жодної можливості спасительним справам бути затьмареними тимчасовими турботами, велика кількість із яких досить часто є другорядними навіть у призмі тимчасового життя. Так, до прикладу, якщо ми маємо певний відрізок вільного часу, то його можна використати для молитви або читання Святого Письма, а вже потім для того чи іншого дозвілля; якщо ж у нас є можливість допомогти тим, хто цього нагально потребує, то неодмінно маємо цю допомогу надати, пам’ятаючи про заповідь Христову відносно таких людей (див. Мф. 25, 40).
Будучи християнами, ми ніколи не повинні забувати про те, що здобуття Божого Царства неможливе без відповідного ставлення до наших ближніх, адже райське буття – це не самотність, а спільність праведних душ у Люблячому Бозі. Праведність душі ми починаємо здобувати також у земному житті, коли координуємо його, згідно зі Святим Письмом і Євангелієм зокрема. Виконання заповідей, благочестиві справи та доброчесне ставлення до тих, хто нас оточує – саме із цього починається зрощення праведності на теренах нашої душі. Втім, важливим елементом таких спасительних дій має бути також щирість та правдивість, позаяк не може справжній християнин на показ являти себе добрим та смиренним, а в душі тримати злість чи лукавство – все це буде лицемірством, яке має бути абсолютно чужим для світлих християнських душ.
Сам Спаситель вказує нам на важливість наявності в нас світла і відчуження від будь-якої пітьми (пор. Мф. 6, 22-23), оскільки саме світло є Божественною категорією, до якої нам слід прагнути та плекати її в своєму житті. Старець Єфрем Аризонський говорить, що «блаженні ті, які зодягнулися у Світло світу – Христа – ще в нинішньому житті, бо вони вже почали носити одяг нетління». Втім, носіння такого одягу потребує і відповідного ставлення до нього, як це буває із звичайним одягом: слід постійно пильнувати його чистоту від забруднення спокусами, потрібно слідкувати за тим, щоб гріх не пошкодив його і берегти його за допомогою різноманітних чеснот, аби у відповідний час не опинитися неготовими до участі у бенкеті Господньої любові (пор. Мф. 22, 12-13).
Готовність бути із Богом починається в момент, коли ми навчимося ставити правильні акценти в своєму житті, в якому, безумовно, найперше місце має займати саме Бог і вірність Йому. Христос наголошує на тому, що неможливо служити Богові і мамоні, оскільки «ніхто не може служити двом панам: бо або одного ненавидітиме, а іншого любитиме; або одному стане старатися, а про іншого недбати» (Мф. 6, 24). Саме тому християнське служіння – це служіння Богові, що ґрунтується на любові до Творця, у Якого багато всіляких благ, яких буде достатньо кожній вірній християнській душі, котра одного разу і назавжди прийняла рішення бути із Господом. Із іншого боку, цими словами Спаситель також дає нам розуміння того, що здобуття матеріальних благ не є поганим, а поганим є те, коли ці статки починають панувати над нами, роблячи рабами пристрастей, а не друзями Христа, котрі свою любов до Нього засвідчують виконанням залишених Ним заповідей (пор. Ін. 14, 15; 15, 14).
«Шукайте перш за все Царства Божого і правди Його» (Мф. 6, 33), – це не просто слова із сьогоднішнього Євангельського читання, а заклик, який ніколи не повинен втрачати своєї актуальності для християн. Не втрачаймо натхнення на його виконання, тому що пошук Царства – це та нетлінна інвестиція, статки від якої ми зможемо забрати після свого земного шляху. Христос кличе нас до Себе, кличе до Божого Царства, кличе до вічності у любові та блаженстві; Христос кличе нас до буття, в якому відсутні скорботи і поневіряння, відсутня пітьма та зло, але наявні радощі у променях Його Божественного світла, ходити у сяйві яких ми здатні вже зараз, живучи в пошуках Божого Царства, увійти до якого хай допоможе нам Господь!
