Святитель Феогност, за походженням грек, був возведений на кафедру  у 1328 році. У тому ж році він прибув до Києва, а звідти до Москви, яка, після смерті святителя Петра, стала місцем перебування митрополитів “всієї Русі”. Дорогою через Волинь він здійснив хіротонію єпископів Володимир-Волинського та Галицького. Із Москви святитель Феогност вирушив до Новгорода, Пскова, Полоцька, Смоленська, Чернігова та інших міст, де брав активну участь у вирішенні важливих церковних та державних питань.

У 1342 році святитель Феогност відвідав Золоту Орду. Хан Чанібек вимагав, щоб Руська Церква сплачувала татарам данину. Святитель стійко зніс погрози та знущання, опираючись безпідставним вимогам хана. Нарешті Митрополиту вдалось переконати хана у неправомірності його наказу. Сплативши ординцям одноразову незначну суму, святитель Феогност повернувся до Москви. Із Орди він привіз ханську грамоту про відміну данини з Церкви.

Багато клопоту завдавали святителю Феогносту церковні справи у західноруських землях, де Польща та Литва намагалися створити окрему митрополію, не пов’язану із митрополією “всієї Русі”. Благословляючи народ і утверджуючи його у Православ’ї, Святитель відвідав Перемишль, Галич та Холм.

Святителю Феогносту довелось звернутись до Константинопольського Патріарха з проханням скасувати Галицьку митрополію. У своїй грамоті Святитель вказував на давню єдність митрополії на Русі, від якої, на його думку, й надалі “залежить єдність самого ісповідання віри в народі”. Патріарший Собор у 1347 році скасував попередню ухвалу про окремого Галицького митрополита для “Малої Русі” та вшанував святителя Феогноста титулом Екзарха “всієї Русі”.

Святитель Феогност увійшов в історію Руської Церкви, як видатний церковний та державний діяч. Літописи називали його “великим наставником”. Помер святитель Феогност 14 березня 1353 року і був похований в Успенському соборі Московського Кремля поруч із своїм попередником – святителем Петром (Ратенським). Мощі святителя Феогноста були віднайдені у 1471 році.

Пам’ять святителя Феогноста, Митрополита Київського і всієї Русі, святкується 14 (27 за н. ст.) березня; 27 травня (9 червня за н. ст.); у Неділю перед 26 серпня (8 вересня за н. ст.) із Собором Московських святих; 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.